Резюме

проекту Національного плану дій з виконання Заключних зауважень Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до Восьмої періодичної доповіді України на період до 2021 року

 

Національний план дій з виконання Заключних зауважень Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до Восьмої періодичної доповіді України на період до 2021 року (НПД CEDAW, додається) - передбачає адекватні заходи по всім пунктам Заключних зауважень Комітету, з 10 по 56-й. В Плані відображені тільки резолютивні пункти Зауважень, які власне і потребують дій Уряду  (п. 10 – констатуючий, п. 11- резолютивний; і так далі; всього 23 пари заключних зауважень).

Заключні зауваження є дуже об’ємними, відповідно і План є об’ємним. План складається з 181 заходу, запропонованого на реалізацію 23 рекомендацій.

Частина заходів плану, доцільних для реалізації Заключних зауважень, уже виконується іншими державними документами, НПД „Жінки. Мир. Безпека”, Національною стратегією з прав людини, Державною соціальною програмою  забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, іншими. Ці заходи, й ці пункти заключних Зауважень були вилучені з даного проекту Плану як такі, що вже виконуються.  

 

Основні напрямки Плану передбачають:

І. Удосконалення законодавства, це є в сфері дії 12 із 23 рекомендацій за Заключними зауваженнями Підкомітету (пп. 11b, 11d, 15c, 15f,  21a, 21b, 25a, 25b, 27a, 29a, 29b, 31a, 37d, 43b, 45, 47b, 47c). На удосконалення законодавства спрямовані біля 30 заходів із 181-го. Це великий сегмент Нацплану, й було б доцільно до їх виконання залучити Верховну раду України, зокрема МФО Рівні можливості. (Перелік можна додати)

 

ІІ. Навчальні та освітні заходи, що стосуються  виконання Заключних зауважень, кількісно найбільші, їх 48 заходів із 181 (пп. 11c, 15b, 19a, 21c, 21d, 23b, 27b, 31b, 33a, 35a, 35b, 35d, 37c, 37e, 39d, 41a, 47c; тобто 14 з 23 рекомендацій Заключних зауважень). Це заходи щодо:

• стану включення ґендерного компоненту до навчальних програм, навчальних планів спеціальної підготовки за рядом спеціальностей:  судді, співробітники системи МВС; співробітники сектору безпеки та оборони; держуправлінці; журналісти, працівники ЗМІ;
• внесення змін до освітнього стандарту з підготовки цих же фахівців, включення в них компетентності з питань ґендерної рівності
• розміщення державного замовлення науково-дослідних робіт з питань  забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у галузевих НДІ, інститутах НАН та НАПН України, ВНЗ України, тощо.
• перегляд існуючих та розробка нових тематичних курсів для різних спеціальностей та різних ланок освіти з питань забезпечення рівності та прав жінок;
• тренінгові робота. Тобто практично чверть Плану складають заходи освітнього та навчального характеру; в яких представники ЦОВВ бачать першорядну потребу.

 

ІІІ. Моніторингові заходи та заходи контролю, 10 заходів Плану (пп.13e, 19a, 35b, 37b(2), 47a, 47c; 17b, 29a, 37c) за сімома пп. Заключних зауважень  у сферах: освіти; зайнятості і праці; судової практики; забезпечення миру та безпеки. Зокрема передбачають заходи щодо:

• проведення моніторингу виконання НПД „Жінки. Мир. безпека”
• розробки методології моніторингу розриву в оплаті праці чоловіків і жінок, враховуючи стать, посаду, вік, сектор зайнятості та наступного проведення регулярного моніторингу;
• проведення моніторингу дотримання норм ґендерно рівних «уроків з трудового навчання» для хлопчиків і дівчат у загальноосвітніх навчальних закладах;
•  проведення систематичного і тематичного моніторингу судових рішень і судових процесів щодо дотримання принципу ґендерної рівності;
• здійснення громадського контроль за виконанням законодавства щодо забезпечення прав і свобод ВПО, тощо. Проект Плану передбачає як внутрішній, галузевий, так і парламентський та громадський контроль та моніторинг.

 

IV. Заходи з розробки політики, аналізу та збору даних, 16 заходів з 181 (пп.. 13e (2), 15b, 17a, 17c, 19a (3), 19b(2), 21b, 23c, 35a, 37a(2) 37e), передбачені за дев’ятьма пп. Заключних зауважень. Це об’ємні заходи, які включають:

•  ґендерний аналіз та рекомендації щодо Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 113-р,
•  аналіз ефективності та рекомендації стосовно технічної допомоги, що виділяється на цілі ґендерної рівності (ґендерні проекти і програми та ґендерне інтегрування в інших проектах);
• ґендерний аналіз та пропозиції щодо врегулювання потреб різних груп дівчат і жінок ВПО, включаючи тих, що піддаються різним формам множинної дискримінації (в тому числі вдів, дівчат і жінок з інвалідністю, літніх жінок, дівчат і жінок, що належать до ромів або ЛБТ)
• ґендерний аналіз та  рекомендації щодо внесення змін і доповнень в наступні Державні цільові програми відновлення та розбудови миру в східних регіонах України до 2020 року
• аналіз ґендерної складової в основних секторах реформ (18 реформ) та включити положення щодо забезпечення потреб жінок в основних секторах реформ
•  перелік роз’єднаних за статтю даних, збір та опрацювання яких здійснюється Держстатом та постачальниками адміністративних даних
• аналіз потреб та рекомендації щодо вразливих груп жінок щодо отримання ними безоплатної правової допомоги й звернення до суду.

Цей значний об’єм задач із практичної розробки політики у ключових секторах  повинен значно посприяти реалізації рекомендацій Заключних зауважень Комітету.

 

Уроки з підготовки Плану дій

У підготовці Національного плану дій виконання Заключних зауважень Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до Восьмої періодичної доповіді України на період до 2021 року було задіяно 31 ЦОВВ.

Була створена міжвідомча робоча група (наказом ще не затверджена); Пройшли 3 великі міжвідомчі робочі наради, за участі представників більшості задіяних у підготовці Плану ЦОВВів, щодо яких здійснювалося інформування про зобов’язання, котрі ми маємо за цією Конвенцією, зміст самих Заключних зауважень, можливі варіанти реагування на них та їх вирішення. Також пройшли дві секторальні наради (для МІП, та для Держслужби зайнятості, по розробці можливих заходів по пп. 26-27, Стереотипи, та 36-37, Зайнятість відповідно).

Також іноваційно, що до Міжвідомчої робочої групи з підготовки Плану ввійшли представники ще 2-х гілок влади, судової, та законодавчої (судові установи – всього 6, Вища кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада правосуддя, Державна судова адміністрація України, Національна школа суддів України, Верховний Суд України, Рада суддів України; законодавчий орган – Підкомітет ВРУ з гендерної рівності і недискримінації).  Це тим більш доцільно, що у Заключних зауваженнях містяться окремі пункти, спрямовані на судову владу (п.18-19, Доступ до правосуддя), та на Парламент (п.8, Верховна рада).

Позитивом вважаємо, що запланованими заходами вдається перекрити рекомендації всіх без винятку пунктів Заключних зауважень, і також, якість цих заходів: багато із запропонованих заходів є ключовими для вирішення проблем, викладених у відповідних пунктах Заключних зауважень.

Ми розраховуємо, що в разі його прийняття вдасться повноцінно, якщо не повною мірою, виконати рекомендації Заключних зауважень Комітету. І це був би значущий для країни результат.

 

Серед уроків з підготовки цього НПД можна винести наступні. Зі змістовної сторони:

1. Найбільше заходів представники міністерств та відомств надавали за напрямком „навчання”, „освіта”. Їх пропонували майже всі ЦОВВ, кожен у своїх галузях. У проекті Плану це не відображено, так як вони були подібні, а тому їх відструктурували та скоротили.

Це вказує на велику, і не зреалізовану, потребу міністерств і відомств у знаннях і практичних навичках з питань практичного забезпечення рівності і недискримінації. Та на недостатній рівень роботи в цьому напрямку МОНу. МОН є єдиним міністерством, в якому за гендерні питання повністю відповідає  громадський радник, який і представляв міністерство в міжвідомчій робочій групі з підготовки Плану. Також недостатніми були заходи, подані до Плану від МОНу. 

2. Для багатьох міністерств і відомств, на рівні виконавців, які писали заходи до Плану, було справжнім  викликом працювати з окремими цільовими групами, а не з усім „населенням”. Була дуже низька готовність працювати адресно, виділяти потребуючі групи, і працювати на них. Тому подання заходів спрямованих на жінок, причому на їх різні категорії (літні жінки; сільські жінки; дівчатка, і т.д.), як це вимагають Заключні зауваження Комітету, було для них дуже складним. Крім іншого, для цього їм ще й просто бракувало статистичних та внутрішніх галузевих адміністративних даних, роз’єднаних за статтю. Так як такого обліку в ЦОВВах не ведеться.

3. До невдач слід зарахувати розробку адекватних заходів на виконання рекомендацій Заключних зауважень Комітету щодо сільських жінок, пп. 40-41. Передбачалося, що на їх реалізацію країна розробить окрему стратегію чи програму, як окремий захід. У форматі Національного плану дій це малоздійсненно. Цей напрямок потребує серйозної міжвідомчої координації, і посилення.

З організаційної сторони:

Серед ЦОВВ найбільший вклад внесли представники Мін’юсту, МЗС, МВС, зокрема Національної поліції України, Держстату, Міноборони, МінТОТу, Національного  агентства з питань державної служби, Мінмолодьспорту, Мінінфраструктури (Укравтодору), Державного комітету телебачення і радіомовлення України, представників судової влади, а також офісів обох Урядових уповноважених, з гендерної політики та з прав людей з інвалідністю. Ці ЦОВВ активно надавали пропозиції стосовно заходів до Плану, брали участь в нарадах, надавали пропозиції в обговореннях.

Доволі складною була і комунікація, і отримання пропозицій щодо заходів плану з боку: Мінкультури, МОЗу, Мінагрополітики, Мінекономрозвитку, Мінрегіону, Генеральної прокуратури України, а також, на жаль, Державної служби України з питань праці, Державної служби зайнятості України. Перші шість з названих ЦОВВів не надали ніяких пропозицій щодо заходів до Плану.

 

Консультації

Підготований проект Плану пройшов експертні обговорення, заочні та на підсумковій дорадчій зустрічі, організованій в офісі ООН жінки 25.05.2018  з гендерними консультантами та радниками з гендерних питань, які  працюють в ЦОВВах, фахівцями Програми ООН Жінки, а також в он лайн консультаціях по окремих „вузьких місцях” з незалежними гендерними експертками (Т.Дороніною, розробницею проекту Державної програми „Освіта – гендерний вимір 2020”, О.Ярош, координаторкою мережі політичних платформ жінок на місцевому рівні, іншими).

 

М.М.Скорик